Департамент продажів:
+380 67 487 39 55
+380 67 487 39 55
Департамент продажів:
+380 67 487 39 55
+380 67 487 39 55
Методологічні засади позиції девелопера
Група компаній "Пространство" - це кілька проєктних інститутів, дизайнерських бюро, дослідницьких груп, будівельних управлінь, маркетингових, рекламно-інформаційних, експлуатаційних і багатьох інших структур, які реалізують в Одесі проєкти побудови житлового простору за абсолютно новими принципами і технологіями. Замість звичної схеми будівництва "поверхівок" багатоповерхового житла, що детально описані в державних будівельних нормах і переважають у практиці всієї будівельної галузі, нами розпочато роботу з побудови життєвого простору як зовнішньої, утворювальної форми для поєднання змістів практик; для дослідження циклів життя; циклів освоєння й циклів експлуатації цілих житлових кварталів. Характерними ознаками при цьому є малоповерховість, а також те, що приблизно 30% площі займають комерційні функції - школи розвитку, медицина, фітнес, освіта тощо. Житло займає 2/3 від загального життєвого простору, а 1/3 - це ті функції, які сприяють повноцінній життєдіяльності людини.
Розпочали ми свою діяльність 2018 року і сьогодні в будівництві в різному ступені готовності перебуває 12 житлових комплексів, а це приблизно 100 тисяч квадратних метрів, що загалом небагато, завдяки малоповерховості та дуже маленькій щільності забудови. У нас великі зелені території і там є все, що потрібно для рекреації, для кроскоммунікації, для збільшення соціального капіталу і розвитку інших необхідних компонентів сучасного міського життя.
Сучасна містобудівна діяльність перебуває в глибокій теоретичній і методологічній кризі, широка архітектурна громадськість давно дискутує з приводу втрати архітектурою свого предмета/об'єкта, а простіше кажучи, сенсу архітектурної діяльності.
Імовірно, що головна складність полягає в тому, що містобудівна діяльність потребує визначення міста. Очевидно, що представлені в сучасній філософії міста численні визначення міста не є всеосяжними. Немає ані відповідної типології, ані вказівки на певні специфічні міські практики, які б відображали всю сутність міста і того, що в ньому відбувається. Тому я скористаюся практичним визначенням міста, узятим із праць філософа і методолога П. Г Щедровицького [1]. Ще у своїх ранніх статтях він розмірковує про сутність міста і, загалом, доходить висновку, що ніякий особливий тип практик місто не описує, а місто описується концентрованістю;
тобто місто - це місце, де якісь миследіяльності та життєдіяльності конкурують, де як у тиглі формуються нові, а віджилі старі відходять, зіштовхуються, конкурують, і ніколи не відомо, яка з практик та діяльностей закріпиться на відтворенні та буде далі формувати, як то кажуть, слід цієї діяльності у вигляді організації міста, у вигляді його матеріальних результатів і форм. Тому місто для нас - це рівень концентрації практик, а не якісь специфічні практики як такі.
Місто для нас - це рівень концентрації практик, а не
якісь специфічні
практики як такі.
Коли перед нами постає питання, якою ж є позиція девелопера в містобудівній діяльності (але ж девелопер за визначенням - це той, хто розвиває), відповідь здається очевидною - розвиток. І якщо розвиток є цінністю, то як ми маємо аналізувати, типологізувати й обирати ось ці практики з погляду їхнього розвивального потенціалу для їхнього втілення? І тут нам допомагає історичний підхід.
Останніми роками в академічному середовищі досить активно дискутується теорія поділу праці, промислових революцій і відповідні їм типи мислення. Ми дотримуємося тієї теорії, що промислові революції пов'язані з типами мислення. Зрозуміло, що для виникнення жодної з них не було жодної єдиної причини або навіть комплексу причин. Але, як мінімум, вони точно збігаються з масштабуванням, тиражуванням і масовізацією того чи іншого типу мислення. Зокрема, перша промислова революція (голландська) масовізувала конструктивний тип мислення, а деякі дослідники вважають, що цей тип мислення бере початок ще від Леонардо да Вінчі з його театром машин...
32 принципу конструювання будь-якої установки. Під час же першої голландської промислової революції конструктивний тип мислення (з виняткової феноменальної позиції) став масовим.
Друга промислова революція пов'язана з проектуванням. Колись Петро I їздив навчатися кораблебудування в Голландію, а потім навіщось поїхав на навчання в Англію.
А їхати йому довелося тому, що голландці не застосовували креслень для суднобудування - на той час ні креслень кораблів, ні креслень будинків у них не було, адже креслення - ледве
Розпочали ми свою діяльність 2018 року і сьогодні в будівництві в різному ступені готовності перебуває 12 житлових комплексів, а це приблизно 100 тисяч квадратних метрів, що загалом небагато, завдяки малоповерховості та дуже маленькій щільності забудови. У нас великі зелені території і там є все, що потрібно для рекреації, для кроскоммунікації, для збільшення соціального капіталу і розвитку інших необхідних компонентів сучасного міського життя.
Сучасна містобудівна діяльність перебуває в глибокій теоретичній і методологічній кризі, широка архітектурна громадськість давно дискутує з приводу втрати архітектурою свого предмета/об'єкта, а простіше кажучи, сенсу архітектурної діяльності.
Імовірно, що головна складність полягає в тому, що містобудівна діяльність потребує визначення міста. Очевидно, що представлені в сучасній філософії міста численні визначення міста не є всеосяжними. Немає ані відповідної типології, ані вказівки на певні специфічні міські практики, які б відображали всю сутність міста і того, що в ньому відбувається. Тому я скористаюся практичним визначенням міста, узятим із праць філософа і методолога П. Г Щедровицького [1]. Ще у своїх ранніх статтях він розмірковує про сутність міста і, загалом, доходить висновку, що ніякий особливий тип практик місто не описує, а місто описується концентрованістю;
тобто місто - це місце, де якісь миследіяльності та життєдіяльності конкурують, де як у тиглі формуються нові, а віджилі старі відходять, зіштовхуються, конкурують, і ніколи не відомо, яка з практик та діяльностей закріпиться на відтворенні та буде далі формувати, як то кажуть, слід цієї діяльності у вигляді організації міста, у вигляді його матеріальних результатів і форм. Тому місто для нас - це рівень концентрації практик, а не якісь специфічні практики як такі.
Місто для нас - це рівень концентрації практик, а не
якісь специфічні
практики як такі.
Коли перед нами постає питання, якою ж є позиція девелопера в містобудівній діяльності (але ж девелопер за визначенням - це той, хто розвиває), відповідь здається очевидною - розвиток. І якщо розвиток є цінністю, то як ми маємо аналізувати, типологізувати й обирати ось ці практики з погляду їхнього розвивального потенціалу для їхнього втілення? І тут нам допомагає історичний підхід.
Останніми роками в академічному середовищі досить активно дискутується теорія поділу праці, промислових революцій і відповідні їм типи мислення. Ми дотримуємося тієї теорії, що промислові революції пов'язані з типами мислення. Зрозуміло, що для виникнення жодної з них не було жодної єдиної причини або навіть комплексу причин. Але, як мінімум, вони точно збігаються з масштабуванням, тиражуванням і масовізацією того чи іншого типу мислення. Зокрема, перша промислова революція (голландська) масовізувала конструктивний тип мислення, а деякі дослідники вважають, що цей тип мислення бере початок ще від Леонардо да Вінчі з його театром машин...
32 принципу конструювання будь-якої установки. Під час же першої голландської промислової революції конструктивний тип мислення (з виняткової феноменальної позиції) став масовим.
Друга промислова революція пов'язана з проектуванням. Колись Петро I їздив навчатися кораблебудування в Голландію, а потім навіщось поїхав на навчання в Англію.
А їхати йому довелося тому, що голландці не застосовували креслень для суднобудування - на той час ні креслень кораблів, ні креслень будинків у них не було, адже креслення - ледве
пізніший винахід. Тому він поїхав до Англії, де почала розвиватися креслярська справа і, відповідно, проектування кораблів. Поняття проєктування, яке ми використовуємо, є дещо ширшим, оскільки проєкт - це семантична система, що дає змогу проєктувати діяльність і досягати заданої кількості конструкцій із заданими якісними характеристиками, ціною, строками тощо. Тобто проєкт - це інструмент побудови діяльності з тиражування конструкцій. Англійська промислова революція зробила масовою позицію інженера-проектувальника, який користується кресленнями і схемами, і проектування як особливий вид діяльності масовізувалося.
Проект - це інструмент побудови діяльності з тиражування конструкцій.
Третя промислова революція (американська) в цій концепції масовізувала дослідницький тип діяльності, дослідження циклу життя об'єкта Як відомо, конвеєр для Форда був засобом, інструментом - він досліджував цикл життя транспортної послуги, він думав про те, як зробити мережу технічного обслуговування, щоб машини можна було лагодити. Оскільки індивідуально виготовлена машина вимагала занадто великих грошей для її ремонту, Форд уніфікував деталі автомобіля; зробив їх замінними, однаковими. І тому йому став доступний конвеєр для складання автомобілів. Сам же конвеєр як засіб виробництва за 100 років до Форда використовували на чиказьких бійнях, а він зміг застосувати його в новій діяльності.
Четверта промислова революція, на початку якої ми живемо, ставить перед нами цікаве завдання: який же тип мислення, який тип продукту і яка форма організації виробництва з'явиться зараз? Ми досліджуємо це питання, і для цього дослідження потрібно в історичній логіці відновити перші три типи мислення (на собі або в кооперації). Оскільки всі спроби перескакувати через масовізацію конструктивного або проєктного, або дослідницького типів мислення призводять тільки до надриву ресурсів тієї країни або організації, яка намагається це робити,- як було з Радянським Союзом, який так і не закінчив другу промислову революцію і, як наслідок, - регрес та все те, що ми зараз спостерігаємо. Тому ми у своїй діяльності відновили всі два доступні нам типи мислення: колись ми навчилися конструювати об'єкти, потім ми навчилися їх проєктувати як діяльність, масовізувати, і приступили до етапу дослідження. І якщо нам вдасться етап дослідження, то ми зможемо перейти до того, що буде в четвертій промисловій революції.
Для виходу на дослідження ми створили кілька проєктів. Це науково-популярний журнал Простір, який займається системним осмисленням теорій, технологій, мистецтва і практик міського життя. Також кілька років працював Креативний кластер, у якому відновлювалися практики - Активність, Навчання, Виробництво. Сьогодні Креативний кластер трансформувався в групу міських Коворкінгів, які продовжують діяльність у цих напрямках.
Проект - це інструмент побудови діяльності з тиражування конструкцій.
Третя промислова революція (американська) в цій концепції масовізувала дослідницький тип діяльності, дослідження циклу життя об'єкта Як відомо, конвеєр для Форда був засобом, інструментом - він досліджував цикл життя транспортної послуги, він думав про те, як зробити мережу технічного обслуговування, щоб машини можна було лагодити. Оскільки індивідуально виготовлена машина вимагала занадто великих грошей для її ремонту, Форд уніфікував деталі автомобіля; зробив їх замінними, однаковими. І тому йому став доступний конвеєр для складання автомобілів. Сам же конвеєр як засіб виробництва за 100 років до Форда використовували на чиказьких бійнях, а він зміг застосувати його в новій діяльності.
Четверта промислова революція, на початку якої ми живемо, ставить перед нами цікаве завдання: який же тип мислення, який тип продукту і яка форма організації виробництва з'явиться зараз? Ми досліджуємо це питання, і для цього дослідження потрібно в історичній логіці відновити перші три типи мислення (на собі або в кооперації). Оскільки всі спроби перескакувати через масовізацію конструктивного або проєктного, або дослідницького типів мислення призводять тільки до надриву ресурсів тієї країни або організації, яка намагається це робити,- як було з Радянським Союзом, який так і не закінчив другу промислову революцію і, як наслідок, - регрес та все те, що ми зараз спостерігаємо. Тому ми у своїй діяльності відновили всі два доступні нам типи мислення: колись ми навчилися конструювати об'єкти, потім ми навчилися їх проєктувати як діяльність, масовізувати, і приступили до етапу дослідження. І якщо нам вдасться етап дослідження, то ми зможемо перейти до того, що буде в четвертій промисловій революції.
Для виходу на дослідження ми створили кілька проєктів. Це науково-популярний журнал Простір, який займається системним осмисленням теорій, технологій, мистецтва і практик міського життя. Також кілька років працював Креативний кластер, у якому відновлювалися практики - Активність, Навчання, Виробництво. Сьогодні Креативний кластер трансформувався в групу міських Коворкінгів, які продовжують діяльність у цих напрямках.
Проте ми вже зіткнулися з тим, що не всі ланцюжки вибудовуються на всі три необхідні етапи: є ланцюжки, які на кшталт Активність-Освіта закінчуються, якщо ми не можемо добудувати Виробництво, і в нас виникає проблема з критерієм оцінки якості. Не хотілося б, щоб вона сама себе оцінювала, тому що об'єктивних критеріїв немає і це одне з питань спільноти.
Таким чином, девелопери працюють над тим, щоб вибудувати зв'язки між трьома видами простору:
- Індивідуальним,
- Приватним,
- Громадським.
Тут головним завданням є визначити, що їх розділяє і що пов'язує, як в організмі людини, де клітини розділяються мембранами і об'єднуються в тканини, тканини - в органи, органи - в системи. Аналогічно і в житлових кварталах ми багато працюємо над тим, щоб зрозуміти, що повинно розділяти і як зв'язуються різні типи просторів, що наповнюються відповідно різними типами практик.
Якщо ми хочемо зрозуміти, які типи практик присутні в певних типах просторів, то нам потрібно вивчати типи таких практик. А для вивчення цих типів практик сьогодні ми використовуємо багатоаспектну модель, в основі якої лежать ідеї знаменитого філософа XX століття, одесита Давида Зільбермана. На основі його модальної методології було сконструйовано відкриту модель Платформи Простір, яка використовується для проєктування простору і дослідження зв'язків між вузлами платформи. У такий спосіб ми можемо виявляти вже наявні та конструювати нові типи практик. Ця методологія дає змогу зняти концептуальні обмеження жорстких онтологічних моделей. Суть філософської концепції Зільбермана [2], яку ми втілюємо у своїй діяльності, зводиться до продукування інтелектуальних, колективних, діалогічних практик із продукування нових значень і смислів соціальної діяльності, які потім втілюються в життєвих просторах.
[1] Див.: Щедровицький П.Г. Філософія розвитку і проблема міста//Формула розвитку.
М., 2005. С. 28-42.
[2] Див.: Зільберман Д.Б. Наближаючі міркування між трьома особами про модальну методологію і суму метафізик // Пятигорский А.М. Избранные труды. М.: Школа "Языки русской культуры", 1996.
С. 173-196.
Таким чином, девелопери працюють над тим, щоб вибудувати зв'язки між трьома видами простору:
- Індивідуальним,
- Приватним,
- Громадським.
Тут головним завданням є визначити, що їх розділяє і що пов'язує, як в організмі людини, де клітини розділяються мембранами і об'єднуються в тканини, тканини - в органи, органи - в системи. Аналогічно і в житлових кварталах ми багато працюємо над тим, щоб зрозуміти, що повинно розділяти і як зв'язуються різні типи просторів, що наповнюються відповідно різними типами практик.
Якщо ми хочемо зрозуміти, які типи практик присутні в певних типах просторів, то нам потрібно вивчати типи таких практик. А для вивчення цих типів практик сьогодні ми використовуємо багатоаспектну модель, в основі якої лежать ідеї знаменитого філософа XX століття, одесита Давида Зільбермана. На основі його модальної методології було сконструйовано відкриту модель Платформи Простір, яка використовується для проєктування простору і дослідження зв'язків між вузлами платформи. У такий спосіб ми можемо виявляти вже наявні та конструювати нові типи практик. Ця методологія дає змогу зняти концептуальні обмеження жорстких онтологічних моделей. Суть філософської концепції Зільбермана [2], яку ми втілюємо у своїй діяльності, зводиться до продукування інтелектуальних, колективних, діалогічних практик із продукування нових значень і смислів соціальної діяльності, які потім втілюються в життєвих просторах.
[1] Див.: Щедровицький П.Г. Філософія розвитку і проблема міста//Формула розвитку.
М., 2005. С. 28-42.
[2] Див.: Зільберман Д.Б. Наближаючі міркування між трьома особами про модальну методологію і суму метафізик // Пятигорский А.М. Избранные труды. М.: Школа "Языки русской культуры", 1996.
С. 173-196.